Режим чтения
Скачать книгу

Наймичка читать онлайн - Тарас Григорович Шевченко

Наймичка

Тарас Григорович Шевченко

Тарас Григорович Шевченко

НАЙМИЧКА

Пролог

У недiлю вранцi — рано

Поле крилося туманом;

У туманi, на могилi,

Як тополя, похилилась

Молодиця молодая.

Щось до лона пригортае

Та з туманом розмовляе:

«Ой тумане, тумане —

Мiй латаний талане!

Чому мене не сховаеш

Отут серед лану?

Чому мене не задавиш,

У землю не вдавиш?

Чому менi злоi долi,

Чом вiку не збавиш?

Нi, не дави, туманочку!

Сховай тiлько в полi,

Щоб нiхто не знав, не бачив

Моеi недолi!..

Я не одна, есть у мене

І батько, i мати…

Єсть у мене… туманочку,

Туманочку, брате!..

Дитя мое! мiй синочку,

Нехрещений сину!

Не я тебе хреститиму

На лиху годину.

Чужi люде хреститимуть,

Я не буду знати,

Як i зовуть… Дитя мое!

Я була багата…

Не лай мене; молитимусь,

Із самого неба

Долю виплачу сльозами

І пошлю до тебе».

Пiшла полем, ридаючи,

В туманi ховалась

Та крiзь сльози тихесенько

Про вдову спiвала,

Як удова в Дунаевi

Синiв поховала:

«Ой у полi могила;

Там удова ходила,

Там ходила — гуляла,

Трути — зiлля шукала.

Трути — зiлля не найшла,

Та синiв двох привела,

В китаечку повила

І на Дунай однесла:

«Тихий, тихий Дунай!

Моiх дiток забавляй.

Ти, жовтенький пiсок,

Нагодуй моiх дiток;

І скупай, i сповий,

І собою укрий!»

І

Був собi дiд та баба.

З давнього давна, у гаi над ставом,

Удвох собi на хуторi жили.

Як дiточок двое, —

Усюди обое.

Ще змалечку удвох ягнята пасли.

А потiм побралися,

Худоби дiждалися, —

Придбали хутiр, став i млин,

Садок у гаi розвели

І пасiку чималу —

Всього надбали.

Та дiточок у iх бiгма,

А смерть з косою за плечима.

Хто ж iх старiсть привiтае,

За дитину стане?

Хто заплаче, поховае?

Хто душу спом’яне?

Хто поживе добро чесно,

В добрую годину,

І згадае, дякуючи,

Як своя дитина?..

Тяжко дiтей годувати

У безверхiй хатi,

А ще гiрше старiтися

У бiлих палатах, —

Старiтися, умирати,

Добро покидати

Чужим людям, чужим дiтям

На смiх, на розтрату!

II

І дiд, i баба у недiлю

На призьбi вдвох собi сидiли

Гарненько, в бiлих сорочках.

Сiяло сонце, в небесах

Анi хмариночки, та тихо,

Та любо, як у раi.

Сховалося у серцi лихо,

Як звiр у темнiм гаi.

В такiм раi, чого б, бачся,

Старим сумувати?

Чи то давне яке лихо

Прокинулось в хатi?

Чи вчорашне, задавлене

Знов поворушилось,

Чи ще тiлько заклюнулось

І рай запалило?

Не знаю, що i пiсля чого

Старi сумують. Може, вже

Оце збираються до бога,

Та хто в далекую дорогу

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (http://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=21114838&lfrom=279785000) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Здесь представлен ознакомительный фрагмент книги.

Для бесплатного чтения открыта только часть текста (ограничение правообладателя). Если книга вам понравилась, полный текст можно получить на сайте нашего партнера.